Зміст статті
- Яким повітроводам потрібний вогнезахист
- Який має бути вогнезахист для повітроводів
- Види матеріалів для вогнезахисту для повітропроводів
- Критерії вибору вогнезахисних матеріалів
- Спосіб застосування рулонних матеріалів та вогнезахисних складів для повітроводів
- Як захищають кріплення
- Захисні матеріали
Мета застосування вогнезахисних складів для повітроводів, а також рулонних захисних матеріалів — ізоляція тіла вентиляційного короба, що виключає загоряння конструкції та матеріалів, що примикають до неї. Такі склади та матеріали працюють як пасивний захист, що перешкоджає поширенню високих температур. Рулонні матеріали виконують не лише захисну функцію – вони працюють як теплоізоляція.
Яким повітроводам потрібний вогнезахист
СП № 7.13130 від 2013 року вказує, що застосування вогнезахисних складів для повітроводів, а також рулонних утеплювачів необхідне при монтажі припливних та витяжних рукавів протидимної вентиляції. Витяжні димарі — це трубопроводи, що відводять продукти горіння з будівлі. Припливні повітропроводи компенсують втрату мас повітря, утилізованого за допомогою витяжного рукава.
Витяжними та припливними рукавами протидимної вентиляції обладнують:
- коридори в будь-які споруди заввишки від 28 метрів;
- коридори довжиною від 15 метрів у будинках від двох поверхів і вище;
- незадимні сходові клітини в будинках будь-якої поверховості;
- атріуми, пасажі та холи;
- виробничі та складські приміщення, в яких обладнано робочі місця;
- приміщення площею від 50 м2, розраховані на постійну присутність людей (мешканців, робітників, покупців, глядачів);
- підземні автостоянки та сховища;
- шахти ліфтів.
Головний винуватець людських жертв під час пожежі — задимлення. Припливно-витяжна протидимна система гарантує збереження життя мешканців, персоналу, відвідувачів. Збереження самої системи забезпечує вогнезахист для повітроводів.
Який має бути вогнезахист для повітроводів
При будівництві припливних та витяжних рукавів протидимної вентиляції прийнято орієнтуватися на такі параметри:
- Мінімальний клас вогнезахисту зовнішньої поверхні повітроводу — не нижче В1 (напіввогнестійкий), внутрішнього — не нижче В (трудозаймистий). Рекомендований клас вогнезахисту каналу в перекритті, стіні або евакуаційному коридорі, а також на сходах — А (нульова горючість).
- Мінімальний рівень вогнезахисту повітроводу в зборі — 60. Він повинен протистояти нагріванню до 850 °C не менше години. Для повітроводів багатоповерхових будівель рівень вогнезахисту піднято до 150 (до 2 годин 30 хвилин). При базовому рівні вогнезахисту в 15 хвилин, матеріали, що використовуються для підвищення цього показника, повинні давати приріст не менше, ніж на 45 хвилин.
- Рівень вогнезахисту запірних, сполучних, розгалужуваних фітингів повітроводів не може бути меншим за 200. Це стосується внутрішньої та зовнішньої поверхні.
Канали протидимної вентиляції повинні бути легкими, міцними та вогнестійкими. Зазвичай їх роблять із тонколистового прокату (товщиною від 0,8 міліметра), а цей матеріал швидко нагрівається та прогоряє при контакті з сильним полум’ям. Щоб захистити повітропровід, будівельники використовують кілька технологій пасивної теплоізоляції. Вони засновані на різних вогнезахисних матеріалах та способах їх застосування.
Види матеріалів для вогнезахисту для повітропроводів
До матеріалів для вогнезахисту припливних та витяжних повітроводів висувають кілька вимог. По-перше, вони повинні витримати жар полум’я протягом 60-150 хвилин. По-друге, вони повинні тримати вібраційне навантаження, адже під дією вхідного і вихідного потоку, що спонукається природним способом або компресором, димарі відчутно вібрують. По-третє, вони мають забезпечити звукоізоляцію повітроводу, адже окремо її не влаштовуватимуть. З цими завданнями справляються такі вогнезахисні матеріали:
- плити та рулонні різновиди на основі базальтових волокон, що демонструють найвищий ступінь вогнестійкості — їх використовують за наявності вільного простору у вентиляційній шахті;
- напилення на основі базальтового волокна — гідна заміна панелям та рулонним різновидам, що спрощує процес складання системи вогнезахисту;
- штукатурки та мастики, у складі яких є базальтова фібра — їх використовують усередині та зовні;
- жароміцні лаки, фарби та емалі — за допомогою цих складів формують тонкошаровий вогнезахист конструкції;
Вигляд вогнезахисного матеріалу вибирає проектувальник, спираючись на експлуатаційні характеристики та інші нюанси. Практика використання комбінованих систем, побудованих на базі декількох вогнезахисних матеріалів, зустрічається частіше за спроби влаштувати захист тільки з плит, штукатурки або фарби.
Критерії вибору вогнезахисних матеріалів
При виборі вогнезахисних складів, покриттів та плит враховують такі критерії:
- Клас і рівень вогнезахисту є ключовим параметром, що впливає на перспективи використання захисного шару.
- Габарити вогнезахисного шару — товщина може бути обмежена габаритами вентиляційного каналу та перетином повітроводу.
- Питома вага вогнезахисту — важкі плити або напилення застосовують тільки після зміцнення повітроводів, а це можливо далеко не завжди.
- Вартість вогнезахисного шару — цей параметр впливає на кошторис, більшість замовників бажають отримати максимальну ефективність за мінімальні гроші.
- Вартість монтажу — від типу захисту залежить технологія складання або нанесення, а також термін виконання монтажних робіт.
- Термін служби вогнезахисту — тривалий термін служби може примирити замовника з ціною робіт та матеріалів.
- Експлуатаційні обмеження — деякі плити, покриття та напилення не можна використовувати у вологому середовищі, частина не працює за низьких температур і так далі.
Після визначення вогнезахисних матеріалів можна вибрати технології захисту повітроводу від жару та полум’я. Захист обирає проектувальник із ліцензією від МНС. Він орієнтується на економічну складову, але основний критерій це ефективність захисту.
Спосіб застосування рулонних матеріалів та вогнезахисних складів для повітроводів
Існує три способи влаштування системи протидимної вентиляції:
1. Конструкційний формат.
Основою такого захисту є плитний або рулонний матеріал на основі базальтових волокон, яким обкладають повітропровід. Товщина захисту підбирається за необхідною теплостійкістю. На основі плит та рулонів можна зібрати захист будь-якої товщини, укладаючи ці матеріали у декілька шарів. Однак багатошарові конструкції ускладнюють повітропровід, змушуючи посилювати систему кріплення. Складання захисної системи проводиться за наступною схемою:
- З повітроводу зчищають пил та іржу. Зовнішню поверхню знежирюють та висушують.
- На трубопровідну арматуру та зовнішню сторону фітингів наносять клеючий склад.
- Плити та рулони розкроюють на смуги та наклеюють на зовнішній бік трубопроводу та фітингу.
Альтернативний спосіб кріплення – фіксація захисного матеріалу металевими скобами, кільцями, дротом. Особливо відповідальні ділянки можна захистити за допомогою сендвіча, що складається з двох вентиляційних коробів (зовнішнього та внутрішнього), між якими укладають вогнестійкі плити.
2. Оштукатурювання.
Штукатурка не прилипне до металевого повітропроводу. Тому наносять не на метал, а на базальтову плиту, яку клеять на зовнішню поверхню. Оштукатурювання можна назвати логічним продовженням способу конструкційного захисту. У цьому випадку ви можете розраховувати на такі вигоди:
- підвищення класу вогнестійкості — штукатурка додає 40-50 хвилин до часу опору відкритому полум’ю;
- консервація теплостійкості — штукатурка відсікає від мінвати вологу, яка знижує теплову інерцію панелі;
- екологічність технології — у базальтовому волокні може бути формальдегід, пари якого блокуються застиглою штукатуркою.
З мінусів варто згадати складність процесу монтажу. Конструкційний формат — не найпростіша технологія захисту, а в цьому випадку до нього доведеться додати трудомістку процедуру оштукатурювання зовнішньої поверхні. Але цей мінус перекриває тривалий термін служби такого захисту.
3. Обробка повітроводів вогнестійкими покриттями.
Вогнестійкі фарби та мастики гарантують опір жару та прямому полум’ю протягом 180 хвилин. Подібні склади обійдуться недешево, але високу ціну частково компенсує легкість нанесення, що знижує вартість монтажних робіт. З такими фарбами не потрібне посилення кріплення повітроводу.
Тонкий шар подібного покриття перетворюється на піну, що застигає на повітрі, вже при 100 °C. Він захищає трубопровідну арматуру та фітинги протягом 45 хвилин. Багатошарове покриття дозволяє збільшити час захисту до трьох годин. Після спрацьовування піну зчищають із поверхні вентиляційних труб, готуючи їх до нового фарбування.
Забарвлення подібними фарбами проводиться вручну, під жорстким контролем. Найменша перепустка призводить до прогорання каналу з перспективами задимлення всього приміщення.
Як захищають кріплення
Від високої температури страждають і повітроводи, і елементи кріплення, тому їх захищають покриттями або плитами, які підвищують вогнестійкість тяг і кронштейнів до показників трубопроводу. Для захисту кріплення використовують ті ж технології, що й у разі повітропроводу:
- конструкційне зміцнення плитами та рулонними матеріалами;
- оштукатурювання по плитах;
- фарбування спеціальними складами.
З урахуванням мінімального обтяження конструкції найперспективнішим способом захисту можна назвати фарбування. Шар спеціальної фарби товщиною 0,8 міліметра піднімає вогнестійкість до двох годин. Але подібний захист доведеться оновлювати час від часу, тому практика застосування фольгованих і оштукатурених панелей має дуже хороші перспективи.
Захисні матеріали
Найчастіше застосовують захисні засоби для повітроводів, які виготовлені з базальтового волокна – штучного матеріалу на основі діоксиду кремнію, який витримує нагрівання до 1700 °C. Пориста структура базальтової вати гарантує високий рівень захисту від жару та полум’я, а також підвищує звукоізоляцію вентиляції. Ще один сильний бік базальтової вати — невелика питома вага. Захист на основі цього матеріалу не вимагає посилення кріплення повітроводів.
Вогнебазальт — призначення та способи обкладання
Вогнестійкий матеріал Вогнебазальт використовується для зовнішнього захисту вентиляційних каналів і димоходів. Він захищає димарі від підвищення температури під час пожежі, а сусідні предмети — від контакту з нагрітим вихлопними газами трубопроводом. На додаток до вогнезахисту цей матеріал забезпечує теплоізоляцію та звукоізоляцію каналу.
Важлива перевага вогнебазальту — це низька гігроскопічність. На відміну від інших базальтових плит, він практично не вбирає водяні пори, зберігаючи початковий рівень теплоізоляції та звукоізоляції навіть у дуже вологому середовищі. Крім цього, варто відзначити екологічність вогнебазальту, який не виділяє канцерогенів навіть при сильному нагріванні.
