Розчини, в яких функції в’яжучого виконує вапно, — традиційний варіант, що раніше широко застосовується при проведенні робіт кладок і штукатурних робіт. Згодом цементно-піщані розчини в роботах кладок практично витіснили вапняні суміші, але зберегли свої позиції в оздоблювальних заходах.
Вапно являє собою в’яжучий матеріал, який отримують шляхом випалу вапняних порід з подальшим подрібненням. При з’єднанні негашеного вапна з водою утворюється вапняне тісто, що використовується при приготуванні будівельних штукатурних та побілкових розчинів. Матеріал надходить у продаж у негашеному вигляді (грудками або порошком) або вже після гасіння.
Основні характеристики вапняних розчинів
Популярність вапняних розчинів забезпечують їх корисні властивості, серед яких:
- хороша пластичність;
- хороші антисептичні характеристики, особливо актуальні при обробці деревини;
- якісна адгезія до різних видів підстав;
- стійкість до появи тріщин.
За міцністю вапняні розчини поступаються цементно-піщаним складам.
Правила гасіння вапна
Якщо як вихідний продукт для оздоблювальних сумішей використовується негашене вапно, то для приготування якісного будівельного матеріалу необхідно правильно провести процес його гасіння. У кустарних умовах без використання спеціального обладнання можна погасити лише невеликі порції продукту.
Насамперед, необхідно подбати про власну безпеку – одягнути щільний одяг, рукавички, окуляри та респіратор, оскільки реакція проходить дуже інтенсивно та супроводжується виділенням значної кількості тепла та вуглекислого газу.
Місткість для роботи повинна витримувати підвищення температури приблизно до +150°C. Для цього зазвичай використовують металеві ящики, відра, бочки, дерев’яну тару, встановлену в земляну яму. Роботи необхідно проводити в добре провітрюваному підсобному приміщенні або затіненому місці.
Місткість наповнюють негашеним вапном не більше ніж на половину обсягу. Воду наливають поступово, постійно перемішуючи вапно. Час, необхідний гасіння, і пропорції компонентів вказуються на упаковці. Реакція із виділенням великої кількості тепла триває від 10 хвилин до півгодини. Для повного гасіння знадобиться до півтори доби.
Для застосування тіста з метою приготування розчину кладки його рекомендується витримати після замішування протягом двох тижнів, для штукатурних робіт — 30 днів і більше. Місткість повинна стояти в затіненому місці. Готове вапняне тісто є продуктом щільністю 1,35-1,4 кг/л і з середньою вологістю 50%. Його використовують для виготовлення будівельного розчину або вапняного молока.
Приготування будівельного розчину на основі вапна
Вапняна штукатурка відповідно до будівельних норм не застосовується для проведення внутрішніх та зовнішніх робіт, якщо поверхні експлуатуватимуться при вологості понад 65%.
Для виготовлення штукатурного матеріалу знадобляться:
- вапняне тісто;
- очищений кар’єрний або річковий пісок, крупність зерна для основних шарів штукатурки – не більше 2,5 мм, для шару накривки – до 1,25 мм;
- вода.
Пропорції компонентів у розчині залежать від планованої області його застосування: для першого штукатурного шару (набризку), другого (ґрунту) або третього (накривочного).
Після замішування перевіряють якість продукту. Для цього на кельму набирають порцію суміші. Якщо вона зісковзує зі трохи нахиленого інструменту, то до складу вапняного розчину потрібно додати вапно, якщо сильно прилипає – пісок. Термін придатності штукатурного складу складає 48-60 годин.
Таблиця приблизних складів оздоблювальних вапняних розчинів
Компоненти, л | Кількість компонентів для приготування розчинів з різним співвідношенням компонентів (вапняне тісто:пісок) | ||
1:2 (покриття) | 1:2,5 (грунт) | 1:3 (набризок) | |
Пісок | 910 | 990 | 1060 |
Вапняне тісто | 430 | 380 | 330 |
Вода | 182 | 197 | 212 |
Такі пропорції компонентів є приблизними, оскільки різні сорти вапна мають різну жирність.
Види складних розчинів
Широке застосування мають не тільки прості, але й складні вапняні розчини, в яких вапно поєднується із цементом, глиною чи алебастром.
Цементно-вапняні штукатурні склади
Такі будівельні суміші універсальні. Вони використовуються для проведення практично всіх видів штукатурних робіт на фасадах, підвалах, приміщеннях з підвищеною вологістю. Для цієї продукції застосовують портландцемент марок М400 та М500. Пропорції компонентів залежать від застосування штукатурних складів. Завдяки вапну, готовий продукт набуває пластичності завдяки цементу – міцність. Для зручного нанесення штукатурного складу до нього додають пластифікатор. Найпростіший і найдешевший варіант – рідке мило. Однак ця добавка призводить до зниження міцності штукатурного шару. У відповідальних випадках рекомендується придбати спеціальний повітрозтягуючий пластифікатор.
Таблиця зразкових пропорцій компонентів цементно-вапняної штукатурки
Призначення матеріалу | Цемент | Вапно | Пісок |
Оббризок | 1 | 0,4 | 4 |
Грунт | 1 | 1 | 4 |
Покривний шар | 1 | 1,5 | 1,5 |
Цементно-вапняну суміш готують у три етапи:
- 2/3 об’єму води змішують із цементом та вапняним тестом;
- додають пісок, перемішують;
- додають залишок води, перемішують.
Для поліпшення характеристик штукатурки до неї додають рідке мило в кількості 200 г на 20 л розчину або ПВА в кількості 0,5 л на 20 л.
Вапняно-глиняні суміші
Цей вид вапняних розчинів застосовується рідко, в основному для оштукатурювання печей та камінів. Такі склади підходять для обробки приміщень лише з низьким рівнем вологості. Міцність вапняно-глиняної штукатурки невисока. Для приготування суміші глину замочують, перетирають через сито, змішують із вапняним тестом та піском у пропорції 1:0,4:5.
Гіпсово-вапняні склади
Вапняно-цементні суміші з додаванням гіпсу застосовуються для оштукатурювання карнизів та дерев’яних елементів. Для бетонної основи такі розчини не використовують. Особливість цього складу — швидке схоплювання до повного висихання нанесеного на поверхню шару досить 0,5 години. Тому продукт готують у малих кількостях безпосередньо перед застосуванням.
Для приготування суміші 1 частину гіпсу змішують з водою до густої сметани, далі додають 4 частини вапняного тіста. Наявність чи відсутність піску диктуються умовами застосування суміші. Отриманий продукт має бути густим, триматися на шпателі.
У сучасному будівництві прості та складні вапняні розчини, незважаючи на появу нових матеріалів, залишаються затребуваними завдяки антибактеріальним характеристикам, антигрибковому ефекту, доступності та невисокій вартості компонентів.